Весняні слова посеред зими: Дивуємося діалекту Київщини

Весняні слова посеред зими: Дивуємося діалекту Київщини

Новий рік хоч і бажане свято, але морозець, який щипає щічки, змушує мріяти про весну та травневі грози.

Веселик

Якщо він когось і веселить, то тільки після того, як дуже попросять. На латині серйозні науковці називають його “грус грус”. Так, не веселити тут просто не вийде.

Веселик — народна назва журавля. Він прилітає весною, з першими травневими грозами, а значить, з появою веселок. Звідси і назва. 

Глива

Так називають їстівні гриби, які ростуть цілими “букетами” на деревах. Якби все було так просто, ТЕТ не вистачило б матеріалу і на одну статтю. Так що досліджуємо далі і таки дізнаємося: гливи це груші. 

Що ж, не дуже апетитна назва. 

Живець

А цей один точно дарує комусь життя. Так і є, живець — це джерело. 

Зовсім не зимова добірка у ТЕТ виходить, але нічого, відтягнемося наступного тижня. 

Бусол

“Ходить бусол по болотах У червоних у чоботах” — дитячий віршик, відомий усім. То хто ж такий бусол? Не плутай його з журавлем, це найрозповсюдженіша помилка. 

Невелика підказка: бусоли приносять молодим батькам дітей. Здогадався? Вірно, бусол — це лелека. 

Кияхи

Якби словом можна було вбивати, то “кияхами” точно наносили б тяжкі тілесні. Недарма ж каратисти під час удару кричать: “кияяя”. Це вони незакінчену форму використовують, щоб не нанести занадто тяжку травму. 

А якщо серйозно, кияха — це кукурудза. І нею також можна гарно огріти по голові. 

Зігрілися душевно словами, час зігріватися тілом. Кияни вже наготували смачний стіл, скоріше сідаємо, доки не охололо.