Більше 10 мільйонів українців покинули свої будинки, понад 4 мільйони – виїхали за кордон. Почуття провини за те, що опинилися в безпеці, відчувають більшість з них. Що таке синдром провини вцілілого, звідки виникає та як з ним упоратися розповідає психолог, фізіогноміст Тетяна Ларіна.
Що таке синдром провини вцілілого та звідки він виникає?
Почуття провини виникає через внутрішнє відчуття людини, що вона не віддала своє життя за Батьківщину. Простими словами, це почуття обов’язку. Відбувається переміщення «я-ідентичності» з себе на «Батьківщину», тобто я – це моя країна, і якщо, я не захищаю свою країну, то я не захищаю себе. Страх втрати Батьківщини дорівнює страху втрати себе. Важливо розуміти, що зараз Україна, як ніколи, стала великою, вона вже не у межах кордону однієї країни. І кожен з нас, як крапелька в океані, без якої цього океану не може бути. Попри це, важливо усвідомити інші дві речі.
По-перше, варто згадати правила безпеки у літаку: «Кисневу маску спершу потрібно одягти на себе, а вже після – на дитину». Поки не подбаєш про себе, ти не зможеш допомогти іншим.
По-друге, перебуваючи у безпеці, ви тим самим полегшуєте роботу для наших чоловіків, які зараз захищають країну. Так вони можуть зосередитися на важливих справах для країни, не боячись за свою родину. Найважливіше, що ми можемо зробити у цій ситуації – це підтримати наших захисників словами вдячності, кохання та віри в їхні сили.
Місія жінок за кордоном
Важливою справою для наших жінок за кордоном є те, що вони зберігають своє життя, життя своїх дітей та генофонд України в цілому. І саме генофонд дасть змогу Україні знову піднятися. Зараз ми зберігаємо життя своїх дітей, українську ідентичність та культуру. Якщо ви почнете вивчати мову, традиції та побут інших країн, ви зможете збагатити Україну, привнести щось нове. Також зараз тренд на все українське, а тому ми можемо познайомити іноземців з нашою культурою та мовою. Це і є надійний тил.
Саме зараз чудовий момент об’єднатися: волонтерська діяльність, участь у мітингах, допомога один одному за кордоном – гарний спосіб бути корисним, бо допомагаючи іншим, ми допомагаємо самому собі.
Головне завдання тих, хто виїхав – підтримувати бойовий дух України, наповнювати вірою в перемогу всіх українців.
Що робити, коли накриває?
Українки сильні та водночас дуже емоційні. Раніше нас вчили подавляти наші почуття та емоції, проте зараз не варто стримувати біль. Саме час оплакувати те, що у нас було і чого більше не повернути. Але не з почуття жалю, а з почуття болю. І біль потрібно виражати. Це нормально, визнати, що зараз ми слабкі, поплакати, випустити емоції, зігрітись від підтримки інших людей.
Далі приходить наступний етап – «чого ж я лежу і нічого не роблю?». Тут варто починати з простих, базових речей – будувати свій розпорядок дня. Це дає почуття стабільності. Слід наповнювати життя рутинними речами, до яких ми звикли до цього – сніданок, кава, прогулянка, заняття спортом, домашні ритуали. Усе це дає нам почуття стабільності та опори. Також важливо підтримувати комунікацію з іншими людьми, які тебе можуть направити, підтримати, допомогти. Існує безліч чатів з підтримкою, з корисними порадами, допомогою. В такий час важливо не залишатися сам на сам зі своїм болем.
Підтримуючи один одного в різних куточках світу, ми підтримуємо важливий зв'язок. Сьогодні питання «Як ти?» – це зізнання в коханні. Тож, давайте будемо на зв’язку, будемо разом, бо разом – ми переможемо морок.
