Легенда про мавок
Ой, не ходіть, хлопці, самі гуляти карпатським лісом.Там вас підстережуть мавки — дівчата невимовної краси, яких вже давно немає серед живих. Це душі дітей, що померли нехрещеними від рук своїх матерів або демонів і після смерті перетворилися на прекрасних молодиць. Нявки (одне з імен мавок) одягнені в білі напівпрозорі сорочки і мають довгі зелені коси, в які люблять заплітати квіти. Зазвичай вони не чинять людям зла, але молодих чоловіків можуть насмерть залоскотати, як їхні сестри-русалки.
Мавка не має душі, тому не відкидає тіні, а на спині в неї взагалі немає шкіри. Тільки за цими ознаками ти розпізнаєш лісову царівну. Нявки дуже люблять ліс в якому живуть: весною засіюють пусті прогалини квітами та підживлюють дерева.
Закатована Львівська Ратуша
З містом Лева пов’язано багато легенд. Воно палало у пожарищах війн, було захоплено поляками, німцями та радянськими військами, ставало яблуком розбрату між державами. І легенди у визначних місць Львова криваві.
В Ратушу, яка вдень наповнена веселим сміхом туристів, вночі навідується кривава тінь з простягнутою рукою. Це привид ката, який не виконав справедливо винесений вирок. Ще в Середньовіччі юнак із заможної сім’ї вбив свого друга на дуелі. За це суд приговорив його до смертної кари. Та родичі захотіли “відмазати” молодика і заплатили катові кілька дзвінких монет. Чоловік не став стинати голову вбивці, а лише тричі надрізав шкіру на шиї. Судді вирішили, що це не випадковість, а знак самих небес — треба відпустити злочинця. Він не навчився на своїх помилках: пив, гуляв і приніс багато збитку рідній землі. А от кат скоро помер. І після смерті його душа страждає і намагається знайти свій спокій, якого не буде, доки він не віддасть комусь ті прокляті гроші.
Але що стане з тим, хто ці монети візьме?
Олеський монах-бабій
Кожен поважаючий себе стародавній замок повинен мати моторошну легенду. Але далеко не всі фортеці можуть похвалитися монахом-бабієм.
Олеський замок побудували у 13 столітті, щоб оборонятися від наступаючих татарських орд. Потім він переходив у власність то до польского, то українського шляхтича, а у 18 сторіччі в ньому керували монахи Капуцинського монастиря. Один з них не був готовим відмовитися від мирського життя і залишався справжній бабієм. Невідомо чим чернець Ян Каспер так причаровував жінок, але було у нього їх дуже багато. За це побожні брати-монахи і замурували його живцем в стіні замку.
До сьогодні Ян блукає неприкаяним привидом по фортеці. Може, шукає нову пасію?
Легенди Львівщини здивували, налякали і навіть трохи насмішили. У ТЕТ точно пішли мурашки по шкірі, а в тебе? Але не будемо сильно наганяти жаху — закінчимо позитивною п’ятничною нотою. Наприкінці тижня поговоримо про іменитих львів’ян.
