Привид Вишневецького
Ярема Вишневецький, нащадок гетьмана Дмитра Байди-Вишневецького, який заснував першу Січ на острові Хортиця, виявився не таким патріотом своєї землі, як його двоюрідний дідусь. Ярема тримав у покорі всю Центральну Україну, щороку збирав більше мільйона червонців чиншу, тобто податку. Ліна Костенко у творі “Маруся Чурай” писала про нього:
А он уже й видніє з далини
столиця Вишневецького — Лубни.
Там жив Ярема, син Раїни,
страшний руйнатор України.
Під час Національно-Визвольної війни армія Богдана Хмельницького зайшла у Лубни і повністю їх зруйнувала. Ярема дізнався про це, коли був у Житомирі і з того часу мстився гетьману за свою зруйновану столицю. Вишневецький помер у 1651 році з невідомої причини. Історики припускають, що його отруїли. Саме насильницька смерть і породила легенду про те, що на світанку, на руїнах замку Вишневецьких у Лубнах з’являється вершник на коні і обходить свої давно знищені володіння.
Затоплені скарби гетьмана Мазепи
Влітку 1709 року гетьман Іван Мазепа об’єднав козацькі війська зі шведськими і єдиним фронтом виступив проти армії Петра І. За переказами, цар дуже тяжко сприйняв “зраду” українського гетьмана, адже вважав його своїм другом.
Але шведське військо було надзвичайно виснаженим, тому 30 червня шведи разом з козаками почали форсувати Ворсклу. За легендою, гетьман Іван Мазепа затопив у річці 30 возів золота та срібла. На 300-ту річницю битви у 2009 році Полтавська міська рада навіть оголосила нагороду у 10 тисяч гривень тому, хто знайде у Ворсклі затонулий скарб. Охочих було багато, але жоден не підняв на поверхню гетьманські запаси. Тому легенда досі живе і приваблює в Полтаву нових туристів.
Смерть і голова Гоголя
Письменник був оточений таємницями ще за життя, адже він не тільки писав, а наче проживав історії зі своїх книжок. І найбільш містичним був його страх бути заживо похованим. Микола Васильович іноді впадав в летаргічний сон, під час якого без спеціального устаткування неможливо виявити навіть пульс. Існує легенда, що під час одного з таких нападів його помилково й поховали, а коли він прокинувся через кілька днів, то вже не зміг вибратися.
Ця легенда має непряме підтвердження: тіло письменника перепоховували і під час ексгумації виявили на кришці труни подряпини, а тіло було скрученим і знаходилося у неприродній позі. Окремої уваги заслуговує голова Миколи Васильовича. Досі невідомо, чи похована вона разом з іншими частинами тіла письменника. У декількох музеях, присвячених творчості Гоголя, знаходяться черепи неустановлених осіб.
Коло замикається: ТЕТ вже поговорив полтавським суржиком, посмакував разом з друзями галушками, відвідав знамениту полтавську ротонду, а тепер пропустив крізь себе секрети Полтавщини. Вже в п’ятницю ти дізнаєшся, ким пишається ця земля.
