Назву Мадагаскар острову дав Марко Поло. Але помилково. Коли дослідники читали його мемуари, зрозуміли, що Марко Поло описував сомалійський порт Могадишо. Але вже було пізно. Назва Мадагаскар міцно закріпилась.
25 відсотків населення острова вільно спілкуються французькою мовою. Англійська тут менш популярна. Її на Мадагаскар принесли пірати.
У багатьох Мадагаскар асоціюється з лемурами. Цікаво, що так цих тварин назвали не жителі острова, а європейці, які в 16 столітті потрапили на острів. У Давньому Римі лемурами називали душі померлих, які вночі лякали людей. Європейці побачили тварин з величезними сяючими очима й назвали їх лемурами.
Малагасійці, тобто населення Республіки Мадагаскар, мають велику кількість фаді — заборон. Вони ніколи не знімають павутиння. По-перше, їм заборонено торкатись павуків. По-друге, в будинку кожної гарної господині, обов’язково має бути павутиння.
У маленьких поселеннях діють давні правила етикету
- Найстрашніше для малагасійця — не бути похованим у сімейному склепі.
- Подарунки обов’язково беруть двома руками.
- Молодші мають вітатись до старших.
- Сідаючи обідати, першим ложку бере найстарший член родини, а потім інші, але теж за віком.
- Старший син не має бритись, поки батько живий.
- Усі сімейні гроші зберігаються в дружини.
На Мадагаскарі розвинений секс-туризм. Малагасійці вважають європейців людьми вищої касти. Тому жінки залюбки заводять з європейськими чоловіками стосунки. Головне, щоб не на одну ніч. Тоді таку жінку вважатимуть повією. А якщо мати стосунки тиждень — це вже роман.
Цікаво на Мадагаскарі, чи не так? ТЕТ мріє туди потрапити. Ти, мабуть, теж. Але поки, давай у п’ятницю увімкнемо ТЕТ і подивимось «Пінгвінів Мадагаскару»
