Адес

“Адеса, жемчужина у моря, Адеса, ты знала много горя…” Одес, Одест, Адеси, Гадест — як тільки не називають свою перлинку одесити. Адже Одеса — нудно і передбачувано. А от Адес — таємний код, за яким місцеві впізнають один одного. 

У вівторок ТЕТ розповість, де Адесом гуляти найкраще, а поки поїхали далі, іще таки не все. 

Воші 

Спокійно, нікого не будуть стригти налисо. Воші — шось дуже маленьке, майже непомітне. “Боже, та де ж тут  бички? То ж воші!” — так торгуватися на ринку будуть лише справжні одеситки. 

Гнати тюльку

“ Не жени мені тут тюльку, я таки хочу піти в кіно з тобою!” А при чому тут риба, якщо говорять про кіно? Все просто: гнати тюльку, значить говорити дурницю. 

Чому саме тюлька? Це маленька рибка, її незручно чистити та готувати, а м’яса з неї — кіт наплакав. От тюлька і стала загальною назвою для усіляких дурниць. 

Амбразура

Львівська паща перетворилася на одеську амбразуру. Здогадався? Та це ж рот! Тепер вираз “іти на амбразуру” набув нового значення. 

Атас

Одещина — регіон неспокійний, морем туди припливали різні люди. Це могли бути як генії, так і бандити. Тому фразу “атас, нас накрили” чули майже не щодня. Означає: друзі, обережно, нас викрили. 

Зухтер

А чому викрили? Тому що якийсь зухтер розповів усе про місце зборів, час і кількість людей. Зухтер — стукач, за дзвінкий червонець і смачну юшку продасть навіть рідну матір, не те що друзів. Будь обережним, слідкуй, щоб у твоїй компанії не було зухтера. 

Слова ти вивчив, тітка Циля задоволена. На вулицю випускати тепер не страшно. Але спочатку — обід. І ніяких відмовок, тітонька знає, що ти голодний.