Привиди на кладовищі 

Як ТЕТ розповідав у своїй другій історії про Слобожанщину, Харківську область заселяли одною з останніх. Тому маленьких сіл майже не було, жителі одразу жили групами у містах. А там і легенди інші, так звані “урбан леджендс”. Легенда про привида саме з їх числа. 

Раніше на місці архітектурного комплексу “Дзеркальний струмок” стояло старе кладовище та церква. Але під час революції 1917 року червоногвардійці все зруйнували і побудували на пустирі тролейбусне депо. Ще тоді місцеві машиністи скаржилися на дивні звуки та неспокій, який панував у цих стінах. 

Минув час і до Харкова завітав генеральний секретар Микита Хрущов. Йому дуже не сподобався занедбаний вигляд центра міста, тому депо знесли і побудували альтанку. Після цього почало коїтися щось дивне: місцеві помічали, що у північ навколо альтанки літають сірі тіні, які не можуть знайти собі спокою. Це душі людей,похованих на зруйнованому кладовищі. 

Таємничі підземелля та купа золота 

Поряд з Харковом знаходиться с. Хорошево з комплексом печер “Хорошевський колодязь”. А якщо є печери — має бути і легенда. Повір’я каже, що останній власник, покидаючи помістя, закопав десь свою шапку та рукавичку. Тому, хто знайде їх, дістануться неймовірні скарби, якими начебто наповнені ці печери. Серед цих скарбів навіть вказана похідна православна церква, мало нікому не здасться.   

До цієї легенди є цікаве доповнення: всі спроби пошуку закінчувалися смертю мисливця за швидким збагаченням. Так що краще вибрати більш безпечний спосіб заробітку. 

Микита Кожум’яка, Ілля Муромець та Змій-горинич 

Виявляється, Змій-горинич жив саме на території сучасної Харківщини, в селі Зміїв (так от, звідки пішла назва села). За переказами, на одному з пагорбів біля села відбувся бій Микити Кожум’яки та Змія-Горинича. Або бій Іллі Муромця та Змія Горинича. Місцеві поки що не визначилися, чиє ім’я звучить більш епічно. 

Вирушити у Зміїв варто не тільки, щоб відчути дух легендарних битв, а і щоб побачити цілком реальні “Змієві вали” — комплекс наносних споруд, які збудували за часів Київської Русі для захисту від кочових племен. 

ТЕТ рухається до кінця своєї подорожі серцем Слобожанщини і вже в п’ятницю поговорить про людей — зовсім різних, але об’єднаних однією малою Батьківщиною.