Анно, що нового чекати від «свіженького» комедійного сіткому?
— Історії стали цікавішими, ми розвиваємося! Скажу по секрету, третій сезон набагато крутіше попередніх. Я сама з нетерпінням чекала виходу.
Ви дивитеся скетч як актриса чи як простий глядач?
— Починаю дивитися з професійної точки зору — оцінюю свою гру, дії партнерів, а тоді серіал так захоплює! Незважаючи на те, що знаю сюжет, просто «йду в гумор». Причому з іншими моїми роботами, які не комічні, такого не відбувається. Нещодавно переглядала одну свою картину, так це була суцільна робота над собою. Я уважно стежила, що зробила погано, що добре. А тут ти дивишся, дивишся, дивишся... починаєш сміятися і вже забуваєш когось чи щось оцінювати.
Ваш персонаж якось змінився в третьому сезоні?
— Як мінімум, у мене інші вбрання! Режисер так придумав, що Віра повинна бути у сукнях в горошок, тому в першій і другій частинах я була в одних і тих же костюмах. У цьому сезоні мені пошили нові наряди, вони теж в горошок, але він крупніший (Сміється.) У Віри тепер і магазин побільше, і зачіска змінилася. Дуже красива! А особисто у мене що нового: знімаючись у другому сезоні, я була вагітна, в третьому — вже мати грудної дитини. Тому, якщо запитаєте, чим відрізняється друга частина від першої, відповім: у Віри стали більші груди. Адже акторка була вагітною (сміється.)
І що, вдавалося приховувати, що в родині очікується поповнення?!
— Так, на екрані практично не видно, що я на сьомому місяці вагітності. До кінця зйомок ніхто в колективі не знав, що я ношу дитину. Я не хотіла, щоб мені робили якісь поблажки. Тому всі трюки виконувала, і працювала повний день. І все було нормально. А ось коли ми знімали третій сезон, синові було вже сім місяців. Мені на майданчик його привозили, і я годувала.
Де проходили зйомки останньої частини?
— Як завжди, основу знімали в Пирогові. Ми там провели близько 10 днів. А все інше — в павільйонах. Антураж змінився, у нас кожен сезон — нові декорації.
Траплялися якісь інциденти на майданчику?
— Нічого незвичайного не було. Робота понад норму, втомлювалися, трошки злилися. Але у нас склалася дуже доброзичлива атмосфера в колективі. Я знімалася в багатьох картинах, але коли йшла на проби, навіть не припускала, що буде так весело, легко і цікаво працювати, що всі колеги такі добрі і душевні. І це все тривало весь час.
До речі, продовження планується?
— Безліч людей дякують мені за роботу, тому що серіал піднімає настрій. У тій ситуації, яка склалася зараз в країні, сміх допомагає трохи відволіктися. Буде четвертий сезон, і слава Богу.
У скетчкомв грати простіше, ніж у звичайному серіалі?
— Мені здається, порівнювати не можна. Це як запитати — кого ви більше любите, дочку або сина. Гумор робить нас цікавими, заповнює сірі будні, а мелодрама дозволяє звільнитися від негативних емоцій. Це різні речі. Можу лише сказати, що, граючи драматичну роль, ти відчуваєш страждання разом зі своїм героєм, тому що пропускаєш через себе історію і думаєш про неї. А на гумористичних майданчиках у тебе завжди сміх, радість, жарти.
У вас є з Вірою щось спільне?
— Так, мені здається, багато спільного. В першу чергу, це сила. На жаль або на щастя, я дуже сильна людина і багато вже встигла побачити в житті. Я не вмію ледарювати. Те ж саме можу сказати про Віру. І ми обидві з провінції, це теж ріднить. Нарешті, моя героїня дуже завзята, і я весела... Та й взагалі, я ж її не граю. Актори входять в образ і живуть у ньому. Тож інколи ми немов одна і та ж людина. Є де розвернутися.
Ви продовжуєте грати в театрі?
— У вересні повернулася, до цього була в декреті, сиділа з сином і могла лише зніматися. У кіно, крім «Одного разу під Полтавою», у мене було ще кілька робіт за цей період. Наприклад, я зіграла медсестру військового шпиталю в серіалі «На лінії життя». Зараз син подорослішав, я вже можу дозволити собі грати і в театрі.
Вас задіюють у нових постановках?
— Я повернулася в спектаклі, де грала до декрету. Але є і новий проект. Точніше, ми вже представили цю постановку глядачам, але було зовсім небагато показів. У п'єсі я зображую героїню, яка втратила слух. Довелося вчити мову жестів спеціально для цієї ролі. І поки мене не було, спектакль не включали до репертуару, тому що я одна володію технікою спілкування глухонімих. Це досить складна система. Зараз ми вирішили дещо змінити, а потім відновимо проект.
Ви з дитинства займалися музикою. Звідки любов до мистецтва?
— Я з малих років мріяла бути артисткою, але не знала, ким конкретно: співачкою, танцівницею, акторкою. В 4 роки мені захотілося грати на піаніно, і мама віддала мене до музичної школи. На навчання брали з 6, але мене все-таки взяли в нульовий клас. До першого класу я вже грала про- граму за третій і в підсумку закінчила музичну школу в 10 років з червоним дипломом по класу фортепіано. Паралельно навчилася танцювати. А в 14 років зрозуміла, що буду акторкою, тому що ця професія поєднує в собі і гру на фортепіано, і танці, і вокал, і кінний спорт, і фехтування, і багато іншого.
О, ви й на шпагах змагаєтеся?
— Так, цього нас вчили в інституті. Правда, поки немає жодної картини, де я фехтую. Але сподіваюся, з'явиться ще (сміється.)
Ви поступили до театрального відразу після школи?
— Так, було досить складно: дуже великий конкурс, 24 людини на місце. Я хвилювалася, плакала. Але, слава Богу, все вийшло.
Яка ваша улюблена роль із зіграних?
— У театрі — Оксана в спектаклі «Звідки беруться діти». Моя героїня виношує дитину для багатої жінки заради грошей. Але насправді все обертається по-іншому. Дуже цікавий персонаж, є що зіграти і душу показати. З гумористичних образів — звичайно ж, Віра. А з драматичних … Не хочеться ображати нікого зі своїх кіногероїнь, кожна роль була хорошою. Може бути, Анфіса з серіалу «Поки станиця спить». Це історична картина, події відбуваються в 1905 році. Там можна було розвернутися, я грала господиню будинку розпусти. Вона і хороша, і зла, і бандитка трохи. Великої палітри людина Анфіса Павлівна, тому, напевно, вона.
Джерело: «Телегід»
