Як проходять зйомки “Одного разу під Полтавою”?

— Зйомки проходять в два етапи: так звані зйомки з натури, коли ми знімаємося в музеї “Пирогово” під Києвом. Саме там знаходиться наша з Яринкою хата. Другий етап — павільйонні зйомки. Це сцени в магазині, поліцейському відділку і т.д. 

Яку музику ти любиш? 

— Я слухаю дуже різну музику. Мені подобається майже все, іноді можу навіть шансон послухати. Але все-таки найбільше я люблю пісні Сергія Бабкіна. В мене є улюблена пісня, яку готовий слухати хоч і постійно: “Де би я не був”. 

Складно бути актором? 

— Актором бути непросто, але це дуже цікава професія. Є можливість працювати з різними людьми та приміряти на себе різні образи. Адже в житті ти зовсім інша людина, а на екрані можеш змінити десятки ролей.

Чому ти вирішив стати актором? 

— Я дуже люблю кривлятися і щоб люди за цим спостерігали. А де ще це можна реалізувати, як не в акторстві? 

Ти хотів би жити як Юрчик? 

— Я не хотів би жити так як Юрчик, розповім чому. Юрчик живе в будинку, де немає навіть нормального телевізору, а всі меблі родом з 19 століття. З людиною, що так живе, мені було б дуже цікаво поспілкуватися. 

Який твій фільм? 

— Мені дуже подобається фільм “Аватар”. Я люблю усе найкраще і мені здається, що “Аватар” — це дуже крутий фільм. Насправді, я ще люблю один старенький, але гарний фільм: “Іван Васильович міняє професію”. 

Як ти потрапив до “Одного разу під Полтавою”? 

— Все дуже просто: мені зателефонували і запропонували взяти участь у “Країні У”. Я погодився, ми почали знімати і коли побачили, як круто все виходить, виділили “Полтаву” в окремий серіал. 

З ким з акторів ти спілкуєшся поза зйомками? 

— Найчастіше я спілкуюся з Вітею (прим. ТЕТ — Віктором Гевко) та Яринкою (прим. — Іриною Сопонару). Хоча, з Вєрунею (прим. — Анна Саліванчук) та дільничим Сашком (прим. — Олександр Теренчук) ми теж іноді спілкуємося. І, звісно, дід Петро іноді телефонує (прим. — Олександр Данильченко).