Перший досвід у волонтерстві
До війни взагалі не мав як такого волонтерського досвіду — міг зробити репост запиту про допомогу.
З початком війни я потрапив до одного з центрів з прийому біженців, а також хлопців і дівчат з ТРО та ЗСУ. Під час найбільш напруженої ситуації в Києві там ховалося приблизно 1500 людей. Моя дружина пішла туди допомогти прибрати, а коли сам туди зайшов, запитав, що потрібно. Список сформувався, і так я став волонтером.
Крім збору та пошуку необхідного я ще навідуюсь до селищ під Києвом і допомагаю розчищати домівки та вулиці від того, що залишилося після обстрілів.
Це не проєкт, а, як мені здається, нормальний порив кожного українця зараз. Якщо ти можеш допомогти — обовʼязково зроби це.
Задоволення від допомоги
Можу сказати відверто: я отримую кайф від того, що допомагаю, що своїми діями хоч на секунду наближую перемогу нашої країни. Якщо, умовно, бійцю буде тепло в термобілизні, яку я йому знайшов — значить він буде в комфортних умовах захищати Україну, та мій внесок у перемогу зроблено. А ми переможемо, я в цьому впевнений на 100%.
Затягнули пояси, тримаємося і продовжуємо далі
Моменти, коли опускаються руки, звісно, бувають. Останнім часом все частіше, тому що чим далі — тим важче. З усіх моїх знайомих переважна більшість втратила роботу, та на ентузіазм ти хліба не придбаєш. Але всі затягнули пояси, тримаються і продовжують допомагати.
Коли в мене починається депресивний настрій, даю собі час, нагадую собі, що нічого не втрачено. Просто для того, щоб зібрати на новий, наприклад, коліматор, знадобиться більше днів, але в цьому нічого страшного немає.
Частіше за все починали опускатися руки, коли натикався на шахраїв, які, отримавши невелику передоплату, просто зникали. Принаймні навчився більше з передоплатою не працювати! :)
Що надихає продовжувати допомагати
Я надихаюся, згадуючи обличчям тих людей, яким щось передаю.
Коли я передаю бійцю зібрану допомогу, розумію, що завтра він уже буде в гарячій точці, але в його очах бачу радість від того, що я дістав те, що йому потрібно. Це задоволення надзвичайно надихає рухатися далі: я мотивуюся позитивними реакціями воїнів і мирних людей.
Робити все, щоб принести результат
Я не вираховую результати моєї роботи, адже волонтерю сам, але все одно намагаюся допомогти якнайбільше. Можу назвати себе реалістом, адже розумію, що не зможу побити рекорди великих волонтерських фондів, втім зроблю все, щоб принести результат.
Водночас мені приємно бачити, що, наприклад, фонд Притули, зміг зібрати 10 млн гривень, щоб купити нові круті безпілотники.
Вважаю, що вимірювати треба тільки те, допомагаєш ти чи ні. Сидіти та нічого не робити, маючи можливість допомогти, — не дуже добре, адже кожен українець має мобілізувати свої зусилля заради перемоги.
Волонтерська мрія
У мене є мрія розчистити останній двір, заклеїти останнє вікно після бомбардувань, адже це означатиме, що війна закінчилась і всі, хто цього потребує, вже отримали допомогу.
Вірте в перемогу, адже світло завжди перемагає морок!
