Війна внесла свої корективи у всі сфери життя. І ті місця, що були для нас вразливими до кризи, наразі загострюються ще більше. У цей момент злітають маски, оголюються серця і всі проблеми піднімаються нагору. Така емоційна бомба може відобразитись на інтимних стосунках з близькою людиною.
На прикладах двох ситуацій разом з психологом Ольгою Протасовою розглядаємо, чому деякі стосунки на фоні війни закінчуються, а деякі, навпаки, спалахують яскравим полум’ям.
Олена, 24 роки:
«Ще до війни у нас було достатньо багато питань, але ми намагалися все полагодити і побудувати нормальні стосунки. А в момент, коли розпочалася війна, вважай, найкритичніший форс-мажор, який тільки може статися, я зрозуміла, що я повинна вирішувати усі складнощі сама, що не можу покластися на свого хлопця. На фоні давніх невирішених питань у стосунках, я збагнула, що я одна і зараз ніхто мені не допоможе. Це призвело до того, що ми зробили паузу, а потім розірвали відносини взагалі».
Війна оголює нерви, заточує всі рецептори. Вона як згуртовує людей, так і розводить їх назавжди у різні сторони. Кохання це не тільки пристрасть. В першу чергу це повага, цінності, довіра.
Під час війни змінюються погляди. Люди розуміють, що вони зі своїми половинками дивляться «в різні сторони», не мають нічого спільного. І якщо в мирний час партнери закривали очі на це, то під час війни – ні.
Ми всі живемо довгий час у дистресі. Дистрес – стан, у якому людина не в змозі повністю адаптуватися до стресових ситуацій та наслідків, які вони спричиняють. Таким чином проявляється дезадаптивна поведінка.
Коли людина довго перебуває у стані стресу, смутку, горя – то вміст норадреналіну та допаміну падає. Ця гормональна суміш відповідає за радість життя. Тривала пригніченість уповільнює всі обмінні процеси. Тіло переходить в режим енергозбереження. Сексу не хочеться, їжа погано перетравлюється, все не так, все не те. Людина стає дратівливою або навпаки – апатичною. На цьому фоні виникають труднощі з розумінням один одного. Комусь критично не вистачає обіймів, поцілунків уваги, а хтось цього взагалі не потребує.
У житті людини змінюються пріоритети. Багато хто розуміє, що зараз є головним, а що другорядним. Але не всі з цим в парі здатні погодитися. Під час війни люди стають іншими, справжніми. І тоді цю правду не кожен може прийняти. Можливо, розлучення – це не так і погано. Коли ми закриваємо одні двері, то відкриваються інші.
Марина, 27 років:
«Ми з хлопцем розійшлись за півроку до початку війни. Але вранці 24 лютого коли я прокинулась, ми одразу ж здзвонилися. Він переконав мене зібрати речі та їхати до нього в будинок за місто. Весь час ми знаходились у новому для мене стані, навіть не знаю, як описати його, він близький, напевно, до ейфорії. Стосунки ніби відновилися, ми наче знову закохалися. Ми постійно знаходилися разом, не залишаючи один одного ні на хвилину, думаю, через страх. Бо кожна ракета, що пролітала над нами, робила наші стосунки міцнішими»
Коли настав критичний момент, то захотілося захищеності. У такі моменти спрацьовує страх бути одним. Емоції спалахують знову. А може вони і не згасали? Коли люди об’єднуються під час війни – це значить, що у них є спільна мета, цінності. З іншого боку, це може бути страх залишитися одному. А отже, буду вже краще з тим, кого знаю.
Також існує інша сторона почуттів на війні.
Люди з однаковим баченням світу, ситуацій, розуміють, що їм добре разом. Вони відчувають, що їхні цінності збігаються, їм є про що говорити та роблять вони все заради спільної мети. Особливо багато з’являється таких молодих сімей у військових, у ТРО. Тут всі як одне ціле. Одна мета, злагоджені дії, підтримка один одного. Якраз у цій ситуації гормональна суміш інша, яка дає радість життю та спонукає до дій.
