Від сучасних психологів часто можна почути фразу “ніхто нікому нічого не винен”. Навіть коли мова йде про дорослих людей з великим життєвим досвідом та сформованою особистістю, нас, заскорузлих в своїх стереотипах простих смертних, такі слова можуть шокувати. Як це ніхто нічого не винен? Це ж якась анархія! А от і ні. В контексті розмови про здорові стосунки двох дорослих та врівноважених людей, цю заяву треба розуміти як “все, що ти робиш, ти робиш добровільно та осмислено”. 

Звісно, близьке партнерство з ким-небудь накладає на нас певні зобов'язання. Ми маємо обов’язки перед дітьми, батьками, друзями, але сприймати їх можна по різному. Відмінність дорослої людини від пристаркуватої дитини полягає саме в тому, що дорослий розуміє, що він робить і чому, та не стане виконувати певні дії, якщо вони йдуть в розріз з його внутрішніми орієнтирами. 

Стосунки – це робота

І це справді так. Проте якщо ми вже маємо виконувати цю роботу, аби бути щасливими, чи не розумніше було б зробити її любимою та жаданою? Стосунки, які дарують можливість розвиватися, надихають та забезпечують спокій та довіру – це вже така робота, витрачати час на яку не буде шкода ні за яких умов. 

Нашийник не додає романтики

Люди влаштовані таким чином, що отримавши повну впевненість в завтрашньому дні та відчувши чийсь контроль над собою, ми, першим ділом, починаємо підсвідомо створювати план втечі. Коли в стосунках з коханими ми починаємо висувати претензії до рис партнера, втручаємося в його особистий простір та вимагаємо виконання певних зобов'язань, ці стосунки починають бути схожими на в’язницю. Подобатися таке може лише мазохістам та типовим жертвам. Всі інші ж після такого повороту подій негайно почнуть накивати п’ятами. 

Що робити з почуттям боргу?

Почуваєшся некомфортно в стосунках та відчуваєш, що від тебе вимагають аж занадто багато – спробуй проаналізувати той момент, коли все почалося. Якщо рішення відповідати за певний бік життя ти прийняв добровільно та самостійно, і тобі досі важливо все це контролювати – продовжуй робити свою роботу, адже це твій усвідомлений вибір. 

Якщо ж ти вважаєш, що люди та обов’язки впали тобі на голову випадково, то краще спробуй проаналізувати свою здатність відповідати за власні вчинки, адже за все, що стається з нами по життю, ми маємо нести хоч якусь відповідальність. А ще краще, ставитися до своїх обов’язків у стосунках як до осмисленого вибору, який зробила доросла та відповідальна людина. Чи не правда, що так вся ця історія з боргами набуває зовсім іншого значення?