Я уроки не прогулював, був відмінником, та й не сильно де є в селі прогуляти школу.
Відмазки у нас в школі не вигадували, можна завжди було відпроситись з уроків саджати картоплю чи, наприклад, пасти корову.
Якби я зараз зустрів своїх вчителів, то подякував би їм, бо я зараз по інший бік барикад. В самого дві дитини, і я розумію, що навчити чи зацікавити дітей — то справді дуже тяжка праця.
Зі шкільних років мені найбільше соромно за те, що я рвав останні черевики на футболі, а потім не було в чому ходити до школи. З одного боку, я себе повністю розумію, а з іншого — соромно перед батьками, які тупо не мали грошей щоб купити ще одну пару.
Чи робив я щось підле вчителям? Ну, тут три варіанти: або не робив, або не пам'ятаю, або робив, але не хочеться це пам'ятати.
Найбільше зі шкільних років мені запам'яталася фраза: «Стадницький, до дошки!», яка набувала особливого значення в дні, коли я був неготовий відповідати.
Відмазки у нас в школі не вигадували, можна завжди було відпроситись з уроків саджати картоплю чи, наприклад, пасти корову.
Якби я зараз зустрів своїх вчителів, то подякував би їм, бо я зараз по інший бік барикад. В самого дві дитини, і я розумію, що навчити чи зацікавити дітей — то справді дуже тяжка праця.
Зі шкільних років мені найбільше соромно за те, що я рвав останні черевики на футболі, а потім не було в чому ходити до школи. З одного боку, я себе повністю розумію, а з іншого — соромно перед батьками, які тупо не мали грошей щоб купити ще одну пару.
Чи робив я щось підле вчителям? Ну, тут три варіанти: або не робив, або не пам'ятаю, або робив, але не хочеться це пам'ятати.
Найбільше зі шкільних років мені запам'яталася фраза: «Стадницький, до дошки!», яка набувала особливого значення в дні, коли я був неготовий відповідати.