Вперше в житті мені поставили двійку за поведінку коли я зірвала урок фізики. В той день мала бути контрольна, ніхто не підготувався, тому я вирішила врятувати становище і… втратила свідомість. Актрисою була ще з дитинства.

Так, на жаль, я прогулювала уроки. Замість них ми з подругою ходили до кінотеатру. Сиділи в залі, їли пиріжки та дивились «Сам удома».

В молодших класах в мене був дог Баграм, який сумував щоразу, коли я мала йти до школи. Тому я часто прогулювала перший урок, а потім казала, що мене пес не випускав з дому.

Мого батька, начальника міліції, часто викликали до школи. В дев'ятому класі я на вулиці зустріла директорку своєї школи. Вона зі мною розмовляла не дуже красиво, тому у відповідь я її просто послала. Тата викликали до школи, і запитали, як таке можливо, що я розмовляю матом, та ще й зі старшими. А він, як у тому анекдоті, сказав: «Якщо вона сказала, значить вона права». Вдома я, звичайно ж, отримала, але перед нею він мене захистив.

Зараз мені саме за цей випадок із директоркою соромно. Треба спілкуватися без матів і тоді я мала б відповісти дещо розумніше. А я була просто ображеним підлітком і відреагувала негарно.

Найкрасивіша фраза, яку я почула від викладача: «Неможливо навчити, можна навчитися». Але її я почула не в школі, а вже на першому курсі інституту.