Я, звичайно ж, прогулював уроки в школі. В першу чергу, тікав з необов'язкових предметів на кшталт фізкультури та трудового навчання. Замість цього ходив до комп'ютерного клубу, рубився в стрілялки. Так, коли я ходив до школи ще були популярні такі заклади) Власний комп'ютер в мене з'явився лише у восьмому чи дев'ятому класі. Тож з п'ятого по восьмий я часами пропадав там.
Ще був випадок коли ми в старших класах замість якогось уроку з однокласниками завалилися в гості до однієї дівчини і там вперше спробували коктейль «Кривава Мері» — тобто горілку з томатним соком. Пам'ятаю, що це була гидода рідкісна)
А взагалі я рідко робив щось цікаве та «протизаконне» під час навчання. Я ж ботан. А ще моя тітка працювала в моїй школі викладачем математики і була — от удача — моїм класним керівником. І якщо я робив щось таке, вона одразу ж дзвонила моїй мамі.
Найбільше зі шкільного минулого мені соромно за сльози на уроці історії у сьомому класі. Я ж був відмінником, а тут пішла якась чорна смуга. На одному уроці я отримав 3, потім 2, а ще за декілька днів — 1. І в мене прямо сталася істерика. Такого не очікував ні я, ні вчитель, ні інші діти. Ридав хвилин десять, потім заспокоївся, вивчив все і отримав «відмінно».
Якби я зараз зустрів своїх вчителів, то сказав би їм лише «Дякую»! В першу чергу, за переліки літератури для літніх канікул. Цей список, а ще наполегливість та переконливість мого дідуся дозволили мені засвоїти купу корисної інформації. Ми ніколи не знаємо, коли всі ці книги знадобляться, але це точно станеться, будьте впевнені!
На початку кожного навчального року моя тітка, вона ж моя вчителька, казала: «Сьогодні 1 вересня, а завтра — 25 травня». Зрозуміло, що мова тут йшла про те, як швидко летить час. Проте в школі нам здавалось що навчальний рік та навіть чверть — це дуже довго. Та зараз я не помічаю навіть як проносяться місяці. Цінуйте на кайфуйте від кожної хвилини, яку проведете за партою. І обов'язково запам'ятайте свій випускний — іншого такого вже не буде. Це я точно кажу.